Тарас Григорович Шевченко
Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року[1][2] в селі Моринці, нині Звенигородського району Черкаської області, Україна. [13]. Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини (8 (20) листопада 1804 — близько 1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811 — близько 1870)[14].
За родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.[15]
1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка Звенигородського повіту (нині Шевченкове Звенигородського району), звідки походив Григорій Іванович [2]. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. 12 (24) травня 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина[16], 26 січня (7 лютого) 1819 року — сестра Марія[17] а 8 (20) березня 1821 року народився Тарасів брат Йосип[18].
Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти у дяка Совгиря.[19] [20] Тоді ж ознайомився з творами Григорія Сковороди.
29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви, а 20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина. [2]
7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей[21][2]. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом[22]. 22 червня (4 липня) 1824 року народилася Тарасова сестра Марія — від другого батькового шлюбу [23].
Хлопець чумакував із батьком. Бував у Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кропивницький)[24]. 21 березня (2 квітня) 1825 року батько помер,[2] і невдовзі мачуха повернулася зі своїми трьома дітьми до Моринців.
Тарас пішов у найми до дяка Петра Богорського.[25] Як попихач носив воду, опалював школу, обслуговував дяка, читав псалтир над померлими і вчився. Не стерпівши знущань Богорського й відчуваючи великий потяг до живопису, Тарас утік від дяка й почав шукати в навколишніх селах учителя-маляра[26]. Кілька днів наймитував і «вчився» малярства в диякона Єфрема (Лисянка Звенигородського повіту, нині Черкаської області)[27][28]. Також мав учителів-малярів із села Стеблева, Канівського повіту[29] та із села Тарасівки Звенигородського повіту[30]. 1827 року він пас громадську отару в Кирилівці й там зустрічався з Оксаною Коваленко. Згодом подругу свого дитинства поет не раз згадає у своїх творах і присвятить їй поему «Мар'яна-черниця»[31]. Наймитуючи в кирилівського попа Григорія Кошиця, Тарас побував у Богуславі, у містечках Бурти й Шпола[32].
1828 року Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у Вільшаній (Звенигородського повіту на Київщині), коли він звернувся за дозволом учитися в хлипнівського маляра[33]. Того ж року помер Василь Енгельгардт і село Кирилівка стало власністю його сина — Павла Енгельгардта[34], який призначив Тараса своїм дворовим слугою у вільшанському маєтку.
Майже два з половиною роки — з осені 1828-го до початку 1831-го — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні[35]. 6 (18) грудня 1829 року той застав Тараса вночі за малюванням козака Платова, героя війни 1812 року, нам'яв йому вуха й наказав відшмагати на стайні[36]. Наступного дня наказ було виконано кучером Сидоркою[37]. Подробиці Віленського життя маловідомі. Ймовірно, Тарас відвідував лекції з малювання професора Віленського університету Йонаса Рустемаса. Шевченко міг бути очевидцем Польського повстання 1830 року. З тих часів зберігся Тарасів малюнок «Жіноча голівка», який свідчить про майже професійне володіння олівцем[38].
Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, поміщик узяв із собою Шевченка[39], а щоб згодом мати зиск на художніх творах власного «покоєвого художника», віддав його в науку на чотири роки до живописця Ширяєва, у якого й замешкав Тарас до 1838 року[40][41]. 1833 року він намалював портрет Павла Енгельгардта[42]. Шевченко брав участь у розпису Великого театру як підмайстер-рисувальник[43].
Викуп з кріпацтва
Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї. Улітку 1836 року під час одного з нічних рисувальних сеансів у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком — художником Іваном Сошенком[44], а через нього — з Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем і Олексієм Венеціановим, які познайомили Тараса з упливовим при дворі поетом Василем Жуковським[45]. Сошенко вмовив Ширяєва відпустити Шевченка на місяць, щоб той відвідував зали живопису Товариства заохочення художників[46]. Комітет цього товариства, «розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка», ухвалив «мати його на увазі на майбутнє».
Аполлон Мокрицький (1810-1870), художник, учень Брюллова і приятель Шевченка, що взяв на себе ініціативу залучити Брюллова для справи визволення Тараса від кріпацтва, зазначив у своєму «Щоденнику», що в середу 31 березня 1837 р. він показав Брюллову вірш Шевченка. Брюллов був ним «дуже задоволений і, побачивши в ньому думки,й почуття молодого чоловіка, вирішив витягти його з податного (кріпацького) стану»[47] З цього бачимо, що в березні 1837 р. Шевченко вже писав вірші, яких не стидався показувати знайомим і знавцям. Шевченко почав вправлятися у віршуванні під враженням своєї зустрічі з українськими творами у Гребінки (липень 1836 р.).[48]
Навесні 1838-го Карл Брюллов і Василь Жуковський вирішили викупити молодого поета з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за великі гроші — 2500 рублів[49]. На той час ця сума була еквівалентною 45 кілограмам чистого срібла[50]. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського — вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у якій взяла участь імператорська родина[51]. Лотерея відбулася 22 квітня (4 травня) 1838, а 25 квітня (7 травня) Шевченкові видали відпускну.
Коментарі
Дописати коментар